Римський храм Евори
| Римський храм Евори | |
|---|---|
 | |
| 38°34′22″ пн. ш. 7°54′26″ зх. д. / 38.572647° пн. ш. 7.90729° зх. д. | |
| Тип споруди | Римський храм Roman archaeological sited культурна спадщина[1] і давньоримська будівля[d] |
| Розташування |  Португалія[1], União das Freguesias de Évora (São Mamede, Sé, São Pedro e Santo Antão)d[2] |
| Стиль | давньоримська архітектура |
| Стан | Національна пам'ятка Португалії[d][2] |
  Римський храм Евори (Португалія) | |
 | |
 Римський храм Евори у Вікісховищі | |
Римський храм Евори (порт. Templo romano de Évora), інколи ще називають Храм Діани (порт. Templo de Diana) в честь богині Діани, давньоримської богині Місяця, полювання та цнотливості, — древній храм у португальському місті Евора. Храм є частиною історичного центру міста та був включений до класифікації ЮНЕСКО як об’єкт Світової спадщини . [3] [4] Храм — одна з найзначніших пам'яток, які стосуються римської та лузітанської цивілізацій в Евори та на території Португалії.
Вважається, що храм був побудований близько І ст. н.е. [5] на честь Октавіана Августа, якого шанували як бога під час і після його правління. [6] [7] [8]
Храм був побудований на головній площі Евори і називався Liberalitas Iulia. Протягом ІІ та ІІІ століть, з традиційно прийнятої хронології, храм був частиною радикальної перебудови міста, коли релігійне шанування та адміністративна політика орієнтувалися навколо центрального простору; його структура була змінена приблизно в цей період.
Храм був зруйнований у V столітті через вторгнення германських народів. [6] [7]
В XIV столітті храм слугував опорою для замку міста. [6] А у 1467 році король Португалії Афонсу V уповноважив Соейру Мендеша використовувати храмове каміння для будівельних цілей та оборони. Руїни храму були закладені у вежу замку Евора в середні віки. Фундамент, колони та архітрави храму зберігалися вбудованими в стіни середньовічної будівлі; вежа храму використовувалася як м'ясна крамниця [7] з XIV століття до 1836 року; це нове використання храмової споруди допомогло зберегти її залишки від повного руйнування. [8]
У форалі XVI століття припускається, що храм належав Квінту Серторію, відомому лузіитанському полководцю. [6]
В записах XVII століття, вперше зробленими священником Мануелем Фіалю, почали з'являтися посилання на "Храм Діани". [6] [8] Хоча римський храм Евори часто називають храмом Діани, будь-яка асоціація з римською богинею полювання dbgkbdf' з легенди, створеної в XVII столітті португальським священиком. [9] Інші інтерпретації припускають, що храм, можливо, було присвячено Юпітеру, римському еквіваленту Зевса. [7]
Перша реконструкція храму відбулася в 1789 році Джеймсом Мерфі. [6]
До початку ХІХ століття, структура храму все ще була пірамідальної форми, типової для арабських структур пост-реконкісти [6] [7] У 1836 році храм перестав бути м'ясною крамницею. [8]
У 1840 році Кунья Рівара, тодішній директор бібліотеки Евори, отримав право розпоряджатися спорудами, які з часів Португальської інквізиції були приєднані до північного фасаду храму. [6] Ті споруди були знесені, і розпочались перші великі археологічні розкопки в Португалії. [7] В результаті виявили резервуари примітивного акведуку. У 1863 року стеля храму частково зруйнувалась; резурвуари, виявлені під час розкопок, також були частково знищені під час розширення та озеленення головної площі.
У 1869 році Аугусто Філіпе Сімоеш запропонував терміново знести середньовічні споруди, захищаючи відновлення первісного виду римського храму. [6] [7] Три роки потому, під керівництвом італійського архітектора Джузеппе Кінатті, рештки середньовічних споруд були остаточно знесені і проведена програма реставрації відповідно до романтичного періоду. [8]
1 червня 1992 року Португальський інститут архітектурної спадщини (порт. Instituto Português do Património Arquitectónico) став відповідальним за збереження пам’ятки. [6] Після публікації 13 вересня 1992 р. (DR176, 2ª Série, Declaração de rectificação de anúncio n.º281 / 2011) був оголошений публічний тендер на пропозиції щодо римського храму та прилеглих територій.
У період з 1989 по 1994 роки під наглядом німецького археолога Теодора Хаушильда проводились нові розкопки в околицях храму. [6] [7]
Храм розташований на центральній площі Евори, акрополя. Він оточений релігійними спорудами, пов'язаними з інквізицією в Португалії, серед яких: Еворський Собор, Палац інквізитора, Палац герцогів Кадавал, Суд інквізиції, Церква та монастир Лоюш, а також публічна бібліотека та музей Евори. [6]
Первісний храм ймовірно був схожий на Мезон Карре в Німі, Франція. Залишилося від цієї споруди — фундамент (або подіум, виготовлений з правильних і неправильних форм гранітних блоків), руїни сходів, неушкоджена колонада вздовж північного фасаду храму (шість колон) з архітравом і фризом, чотирма колонами на схід із архітравом та фризом та західним фасадом із трьома колонами, без колон та однією пошкодженою базою, разом із архітравом та фризом. [6] [7] [8] Храм орієнтований на південь, про що свідчить його подвійна бічна конструкція сходів; подальші дослідження Хаушильда свідчать, що комплекс, ймовірно, включав басейн та монументальний портик, у документах, представлених автором у Музеї Евори (у грудні 1993 р.). Портик спочатку був з шістьма колонами впоперек. [10]
Фундамент спирається на гранітну основу, з квадратними кутами та залишками округлих поверхонь: подіум завдовжки 25 метрів, шириною 15 метрів і 3,5 метрів заввишки [6] [7] [8] Стовпи коринфських колон мають висоту від 1,2 метра до 6,2 метрів, вони розташовані на круглих тумбах з білого мармуру з Ештремошу. Абаки капітелей прикрашені квітковими мотивами (нігтики, соняшники та троянди). Храм був оточений дзеркальним басейном, про що свідчать знахідки наприкінці ХХ століття.
Зовнішній вигляд храму, хоча й вважається однією з найкраще збережених римських руїн на півострові, був фактично відновлений у романтичному стилі Джузеппе Сінатті, слідуючи популярним тогочасним уявленням та теоріям. [6]
-
Вид на храм -
Колони храму та коринфські капітелі -
Доглянуті сади історичної площі, з храмом, музеєм (колишній палац архієпископа) та північною вежею собору на задньому плані -
Храм на ескізі 1870 року -
Храм у ночі
.jpg)
.jpg)
- ↑ а б http://www.wikilovesmonuments.org.pt/
- ↑ а б Ulysses database
- ↑ UNESCO, ред. (2011). Historic Centre of Évora. UNESCO United Nations Education, Scientific and Cultural Organization. Архів оригіналу за 12 липня 2018. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Câmara Municipal, ред. (2011). Centro Histórico. Évora, Portugal: Câmara Municipal de Évora. Архів оригіналу за 29 January 2012. Процитовано 10 січня 2012.
- ↑ Theodor Hauschild (1988)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Branco, Manuel; Gordalina, Rosário (1996). SIPA (ред.). Templo Romano de Évora/Templo de Diana (Portuguese) . Lisbon, Portugal: SIPA–Sistema de Informação para o Património Arquitectónico. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 10 січня 2012.
- ↑ а б в г д е ж и к л IGESPAR, ред. (2011). Templo Romano de Évora (Portuguese) . Lisbon, Portugal: IGESPAR - Instituto Gestão do Patrimonio Arquitectónico e Arqueológico. Архів оригіналу за 3 March 2012. Процитовано 10 січня 2012.
- ↑ а б в г д е ж Câmara Municipal, ред. (2003). Templo romano (Portuguese) . Câmara Municipal de Évora. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 10 січня 2012.
- ↑ Fialho, Manuel; Fonesaca, Francisco (1728). Évora Gloriosa (Portuguese) . Évora, Portugal. с. 66. Процитовано 10 січня 2012.
- ↑ Picasa Web Albums - catarina lopes. Picasaweb.google.com. 22 серпня 2008. Архів оригіналу за 24 січня 2013. Процитовано 14 вересня 2013.